Білозуб чистий, як спирт. У цю мить дивилася на своїх синів та раділа, але не встигла та коротка радість ще й душу зігріти, як за нею примчали неприємності. Ракша глянув на годинник, і подумав, що надто скоро і це малоймовірно, але промовчав, почувши враз несподівано зраділе бухтіння Бондаренка. Хіба ми все це бачимо? Там нецікаво. Вони тільки букви вчать та писати починають, а ми все те давно знаємо. Вони посміхалися і махали руками Григорію та дідові Кирилу. Дід Сава кинувся до воза, мацав руками навіть розстелену на возі солому, а потім підвів очі на Кирила, який спокійно сидів і тримав у руках віжки. Якщо до народження малюка не пройшло 10 місяців після розлучення або смерті чоловіка. Забирай свого Васю, привіз я твого воїна, він теж після госпіталю. І тільки після всіх цих ретельних досліджень Міністерства охорони здоров`я дає дозвіл на те, щоб дана суміш надійшла в продаж. Тому світ для Івана мав той нудотний і марудний запах: темний відтінок світлого дня, що притаманний людям розумової конституції, аніж духовної, хоча на ті часи про такі речі тільки здогадувалися, і духовне життя протікало у всіх на очах кумачевими прапорами, а сивенька професура бодрячком з катедри проголошувала, що держава, в якій по-щасливилося уродитися, найкраща у світі
Китаєць усіх перепрошував, чемно кланявся, але щось чіпляло в його кролячих червоних очах деручким жахом так, що доктор Оліхович голосно пукнув, а Блох сказав «фу». Топити в нас нічим, і з їжею вже давно погано, тому й діти мов пташенята поставали, – хвалилася своєю бідою, а сама приготувалася щось про Тимофія почути, бо з тих пір, як забрали брата, вони з Ігнатовичем жодного разу не розмовляли. Тоді я не їхав до столиці, а в тиші читав, слухаючи, як кухнею ганяють миші навипередки, а в повітрі наливається святами. Якийсь час це нагадувало кишенькове одкровення, коли в сіромі дня, в навислих фантомами сутінках я чекав невідомо кого в підземній трубі переходу, притискаючись до мокрої і холодної стіни, сподіваючись на випадок, що мені в чомусь поталанить. Але чомусь не Лізка. Ніколи Лізка не була так далеко від мене. Я приїздив до столиці, я заходив до під’їзду, вимитого і ще мокрого від ганчірки прибиральниці
Він був, як крик божевільної в переході, в якої ще не опало, як у кітної скотини, черево. Він запросив доктора Оліховича широким жестом, але цей порух нагадав йому щось, він якось трохи знітився: цей жест, видно, щось викликав з минулого, ударивши в ніздрі запахами комірчини, складу, лантухів з борошном, мишачого калу. Він надто молодий, щоб бути негідником, але якщо негідників розбивати на ранги, розводити на кількість, то він має якесь виключне становище: він породження більше великого діла тисячі негідників, ніж саме зло. Але з часом все осипається, відходить, тільки ночами зводить під горло, що могло бути інакше, але назад нічого не повернеш, як не зупиниш долонями дощ. Китаєць виник тихо, як тінь. Блох з’являвся тихо, наче відрізана дверима жирна тінь; він нагадував літо на вгасанні. Іноді він мені, як жебракові, давав гроші. Я зрозумів, що у мені жила спокуса, а тому як більшість людей жили нею, то вони тягнулися до моїх пор спраглими губами. Я зрозумів, що любов віддаляє, а не зближує людей. Немає твоєї Валі, – коли проказала, здалося, що з її губ злетіла сама смерть. Я її кохав. Це спалахнуло у моєму паху того літнього, високого, сліпучого дня. Це врода усіх повійок: врода зірваної квітки. Нас усіх уб’ють!» Тоді він швидко повернувся до передпокою, взяв ніж, перерізав вени на руках ще живим: https://gsmcpodcast.com/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D1%83-2023-%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C/ господарю і робітникові; але працівник пручався, хрипів кров’ю, нівроку дужий і затятий, – тоді Іван взяв ломик, яким розбирали ящики, і перебив чоловікові руки та ноги
Comentarios recientes